Благодійність чи добровільно-примусові внески?
Відомий факт: з усіх країн Європи лише українські благодійні фонди несуть пальму першості щодо своєї масовості. Але чи вони займаються прямим призначенням?
Легалізація незаконної оплати послуг – головне завдання більшості благодійних фондів в Україні. А тепер поряд.
За даними директора Українського форуму благодійників, Ганни Гулевської-Черниш, в Україні налічується 15 тис. діючих фондів (щорічно з'являється близько 2 тис. нових), і лише кожен п'ятий із них працює за своїм прямим призначенням – збирання коштів на вирішення поставлених завдань. І якщо в країнах Європи одна організація розрахована на 4,5 тис. осіб, то на наших теренах – на 3 тис. Незважаючи на це, українців не можна назвати щедрими благодійниками: за даними британської організації Charities Aid Foundation ми на 111 місці у світовому рейтингу благодійності. Пояснення таких показників дуже просте: недовіра населення до благодійних фондів різного роду. Дані соціологів Центру Разумкова та фонду Демініціативи показують, що лише 6% громадян України довіряють вищезазначеним організаціям. У Польщі, наприклад, цей коефіцієнт – понад 80%.
Хочеться поставити не риторичне питання: чим займаються майже 15 тис. благодійних фондів в Україні? А ось Вам і відповідь – вирішенням інших завдань: концентрація збору коштів для передвиборчих кампаній політиків. Наприклад, за даними громадської мережі Опора у 2012 році під виглядом філантропії близько ста організацій займалися підкупом виборців. Або переконливі прохання про так звані «обов'язкові» внески від організацій, які юридично не мають права стягувати гроші за свої послуги (відомчі лікарні, школи, дитячі садки) та ін.
Окремою категорією можна вважати «не благі» благодійні фонди – різнохарактерні структури, які збирають пожертвування на фальшивих (навіть неіснуючих) хворих людей або, навпаки, виступаючи у ролі посередників, відбирають гроші у тих, кому вони такі необхідні.
Ця категорія завдає найбільшої шкоди суспільству як моральна, так і фінансова. Через такі псевдоорганізації сама ідея філантропії в Україні розбивається в брязкіт про людську недовіру. Виправити ситуацію можливо, якщо привчити благодійні організації до регулярної та публічної звітності щодо своєї діяльності, а простих громадян – контролювати їхню роботу. І в цьому насамперед має сприяти держава. Але держава України, здається, не на боці добра. Воно створило всі умови для того, щоб благодійницька діяльність була нікому не вигідна, особливо якщо підсумковим реципієнтом виступає фізична особа.
Наприклад, навіть подарований інвалідний візок підлягає оподаткуванню. Одержувач, найчастіше, не в змозі заплатити потрібну суму, тому фіскальне навантаження у вигляді 15% податку з доходів фізосіб переходить на дарувальника.
Найпростіший і найдоступніший вид благодійності для українського населення – це sms-підтвердження. Але якщо оператор зв'язку погодиться не брати плату за такі повідомлення, то зрештою зіткнеться з великою проблемою – держава вимагатиме заплатити 60% податок з кожної гривні, перерахованої за допомогою SMS.
Благодійні внески. Добровільні та не дуже
Не завжди головними фігурантами у справах про фіктивні благодійні фонди виступають незнайомі «недобрі» люди чи політики. Лідерські позиції в цьому плані займають звичайні директори шкіл, лікарень, ректори вузів та багато керівників інших відомчих установ. Практично кожна подібна структура має налагоджений фонд, що добре працює. Його єдина мета – легалізація оплати послуг держустанов, які за законом не мають права займатися комерційною діяльністю. Людей, які звертаються до подібної структури, адміністрації або штатного лікаря, вчитель просять зробити внесок, наприклад, «на розвиток організації». Перетворення безкоштовної послуги на платну є ідеальним джерелом додаткового доходу.
Частково ще можна зрозуміти таку практику від лікарень та шкіл: їхнє фінансування безпосередньо залежить від міського бюджету та отримати щось понад виділену суму вони не можуть. Адже закон говорить, що державна медицина і освіта в Україні безкоштовна. Якщо такі установи і беруться за створення «фондів» офіційно, то мають повідомляти про свою діяльність податкову та бути готовими до візитів з управлінь юстиції. А в ідеалі – номери рахунків та звіти про витрачені кошти мають висіти у вестибюлі установи. Залишається лише вірити, що сумлінні працівники державних посад ще залишились у нашій країні.
Як олюднити ринок благодійності в Україні?
З боку держави – скасувати подвійний налог на пожертвування, а охорону здоров'я та освіту перевести на комерційну основу.
З боку не держави – сертифікація фондів. Це один із найдіючих механізмів для зачистки псевдоорганізацій і як наслідок – дозволити філантропії на українських теренах вийти на новий рівень. Наприклад, у Німеччині існує Німецький недержавний інститут соціальних досліджень, головним завданням якого є перевірка діяльності різноманітних благодійних фондів. Найгіднішим видається знак «якості». Навіть для необізнаної людини у цій справі знак є підтвердженням – організації можна довіряти.
Щодо справжності переказу грошей для тих, хто потребує благодійних фондів, у Чехії, наприклад, кошти для всіх благодійних проектів зараховуються на єдиний sms-номер. Фінансовий потік має чотиристоронній контроль, якому сприяють контент-провайдери, оператори мобільного зв'язку, громадські організації та місцеві форуми благодійності. Словом, повчитися є в когось і є чому, було б бажання.
Задорожна Наталя.
Спеціально для МБО "Міжнародна Медична Допомога"
Думка автора може не співпадати з офіційною позицією Організації.
Наші донори:
 |
|
 |
Ви можете нам допомогти у придбанні медикаментів та медичного обладнання для лікувальних закладів Південного Сходу України, що перебувають у зоні ведення бойових дій.
Абсолютно будь-яка, навіть найменша сума підтримає нашу справу.
